На виконання пункту 1 Плану заходів на 2025 – 2026 року з реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, яка затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2025 №294-р, на території всієї України проводиться Тиждень безбар’єрності, який триватиме з 19 по 25 травня 2025 року.
Створення безбар’єрного простору – це забезпечення рівного доступу до об’єктів інфраструктури, послуг, суспільного життя та економічної діяльності для всіх категорій населення, зокрема осіб з інвалідністю, маломобільних груп, літніх людей, батьків з дітьми та інших вразливих груп населення області. Це важлива частина загального розвитку території, яка сприяє підвищенню рівня життя, інклюзивності та економічного зростання.
Метою проведення Тижня безбар’єрності є посилення уваги до безбар’єрності як спільної цінності та основи для якісного життя громадян, сприяння залучення широкого кола громадськості та бізнесу для вирішення ряду важливих проблемних питань, які перешкоджають доступу до інфраструктури та суспільного життя маломобільним групам населення та особам з інвалідністю.
Основні проблеми, які потребують вирішення, це:
- Низька доступність інфраструктури для осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення: більшість громадських будівель та інфраструктурних об’єктів не забезпечується стандартами безбар’єрності, що забезпечує доступ до освітніх, медичних, культурних, адміністративних установ і громадських приміщень для осіб з інвалідністю, літніх людей, батьків з дитячими візками та інших маломобільних осіб. Відсутність пандусів, ліфтів, адаптованих входів та зручних для пересування інтер’єрів у громадських місцях.
- Недоступність громадського транспорту: значна частина громадського транспорту недоступна для осіб з інвалідністю. Недостатня кількість зручних для пересування пішохідних переходів, тротуарів, зупинок, що перешкоджає безпечному їх пересуванню.
- Невідповідність міського середовища до потреб маломобільних груп населення: вулиці та тротуари часто не забезпечуються тактильними елементами, звуковими сигналами на світлофорах для людей з порушенням зору чи слуху, а також належними зонами для перепочинку та зручного пересування людей на виїзді. Архітектурні та інфраструктурні рішення не завжди враховують принципи універсального дизайну.
- Недостатній рівень обізнаності інклюзивного середовища: серед місцевих органів влади, бізнесу та громади загалом недостатній рівень розуміння та усвідомлення проблеми безбар’єрного середовища. Відсутність системного підходу до формування культури безбар’єрності та толерантності.
- Недотримання норм та стандартів безбар’єрності при новому будівництві та реконструкції: у процесах будівництва новобудов та реконструкцій часто ігноруються норми доступності для маломобільних громадян. Це створює додаткові труднощі та витрати для подальшої адаптації таких об’єктів. Відсутність механізмів моніторингу та контролю за впровадженням стандартів безбар’єрності при будівництві нових або реконструкції існуючих будівель та споруд.
- Обмеження доступу до медичних та соціальних послуг: медичні заклади часто не забезпечені для зручного доступу осіб з інвалідністю, що ускладнює отримання якісних медичних послуг. Утримувачі закладів, що надають соціальні послуги, також не завжди враховують потреби маломобільних груп населення.
- Нестача фінансових ресурсів на реалізацію заходів з адаптації інфраструктури: органи місцевого самоврядування часто стикаються з нестачею фінансових ресурсів для проведення адаптаційних робіт на існуючих об’єктах інфраструктури або для їх модернізації. Нестача фінансових ресурсів змушує органи місцевого самоврядування майже всі наявні кошти спрямовувати на фінансування поточних видатків установ, які утримуються з місцевих бюджетів, а також на соціальний захист населення.
- Інституційні та правові бар’єри: відсутність системного підходу та належної координації між органами влади, органами місцевого самоврядування та приватним сектором у питаннях реалізації безбар’єрних ініціатив. Невідповідність або недостатня деталізація нормативної бази, що регулює створення безбар’єрного середовища на рівні регіону.
- Самоізоляція маломобільних груп населення: через відсутність безбар’єрного середовища багато людей з інвалідністю вимушено самоізолюються, що призводить до зниження їх соціальної активності, якості життя та обмеження економічних відносин.
Розв’язання цих проблем дозволить створити доступне, інклюзивне та комфортне середовище для всіх мешканців Шепетівського району, що підвищить рівень соціальної інтеграції та забезпечить рівень їх можливостей для участі в суспільному житті.
Вирішувати питання безбар’єрності планується шляхом щорічного прийняття Програм створення безбар’єрного простору в області, в територіальних громадах районів, та реалізації зазначених у них комплексу заходів, спрямованих на покращення доступності інфраструктури, громадських місць та послуг для осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення.
