Для осіб з інвалідністю

Порядок забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 “Про Порядок забезпечення інвалідів автомобілями” (далі – Порядок).

Цей Порядок визначає механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавчому порядку.

На облік беруться і забезпечуються автомобілями особи з інвалідністю, які:

• не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, зазначеного в абзаці четвертому статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції, що перебував в експлуатації менш як 10 років (крім випадків, передбачених пунктом 8 цього Порядку);
• протягом семи років перед взяттям на облік і за час перебування на обліку не отримували автомобіль як благодійну допомогу або протягом цього часу не реєстрували придбаний автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж п’ять років.

У разі коли за час перебування на обліку в особи з інвалідністю змінилася група інвалідності або йому було встановлено групу інвалідності без зазначення строку повторного огляду, йому необхідно повторно пройти огляд облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) для підтвердження наявності медичних показань для забезпечення автомобілем на дату встановлення зазначених змін.

Сім’ї, які складаються з двох і більше осіб з інвалідністю, беруться на облік як сім’я на підставі спільної заяви про бажання отримати один автомобіль з дати взяття на облік першого з них.

У разі зняття інвалідності особа знімається з обліку, а автомобіль, яким він був забезпечений, повертається головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції відповідно до пункту 16 цього Порядку. Інвалід повторно береться на облік з дати встановлення інвалідності відповідно до довідки МСЕК.

У разі коли особа з інвалідністю, яким інвалідність встановлено на певний період, не поновлюють без поважних причин інвалідність протягом шести місяців, вони знімаються з обліку.

Для взяття на облік особа з інвалідністю, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда подає до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації заяву, форма якої затверджується Мінсоцполітики.

До заяви, що реєструється у спеціальному журналі обліку, додаються:

• копія довідки МСЕК про групу та причину інвалідності, а для дітей-інвалідів – копія медичного висновку;
• паспорт (для інваліда, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда), який після перевірки паспортних даних, зазначених у заяві, повертається заявнику, та копія свідоцтва про народження (для дитини-інваліда);
• довідка про присвоєння ідентифікаційного номера інваліду та члену сім’ї, якому передається право користування автомобілем, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда (після перевірки даних, наведених в заяві, повертається заявнику);
• документ про реєстрацію місця проживання члена сім’ї, іншої особи, яким передається право користування автомобілем;
• для інвалідів I, II і III групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, – копія посвідчення про належність до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок дії зазначених факторів, та медична довідка визначеного органами охорони здоров’я зразка щодо спроможності інваліда керувати автомобілем (для інвалідів I і II групи, які забезпечуються автомобілями безоплатно);
• для інвалідів від загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формувань, з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни та війни з імперіалістичною Японією, – довідка, видана військкоматом, інші документи (копія військового квитка або партизанського квитка), що підтверджують таку участь (видається військкоматом на запит структурного підрозділу чи органу соціального захисту населення), посвідчення інваліда війни;
• для інвалідів унаслідок трудового каліцтва – копія акта про нещасний випадок на виробництві або акта розслідування професійного захворювання і довідка про перебування на обліку у Фонді соціального страхування;
• для недієздатних інвалідів – копія рішення суду про визнання інваліда недієздатним та копія рішення (розпорядження) про встановлення над ним опіки;
• для малолітніх і неповнолітніх дітей-інвалідів, позбавлених батьківського піклування, – копія рішення (розпорядження) про встановлення опіки та піклування.

Одним з головних напрямків державної політики у сфері соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями є покращення якості процесу забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації.

14 березня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 238 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою реформовано діючий Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення. Головною метою запропонованих змін є впровадження нової системи забезпечення технічними засобами реабілітації, яка чітко направлена на задоволення інтересів і потреб осіб з інвалідністю.

Для взяття на облік для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації особи з інвалідністю, законні представники дітей з інвалідністю та інші окремі категорії населення звертаються до управління соціального захисту населення за місцем реєстрації чи місцем фактичного проживання.

Підставою для взяття на облік є:

• для осіб з інвалідністю — індивідуальна програма реабілітації, яка визначається медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК). Для осіб з інвалідністю, група яких встановлена до 1 січня 2007 р. – висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК));
• для постраждалих внаслідок антитерористичної операції, яким не встановлено інвалідність, — рішення військово-лікарської комісії (ВЛК) чи висновок ЛКК.

Серед інновацій – запровадження електронного каталогу-класифікатора ТЗР. Наявність і використання даного каталогу дає можливість людині самостійно обирати ТЗР.

Важливо зазначити, що підбір засобів реабілітації проводиться індивідуально для кожної особи з інвалідністю. Каталог дозволяє з урахуванням потреб особи, її параметрів та ступеню обмеження обрати перелік засобів, які максимально будуть відповідати її потребам. Електронний каталог засобів реабілітації розміщено на веб-сайті Міністерства соціальної політики в розділі «Інвалідність».

Управління соціального захисту населення в триденний термін повідомляє підприємство про вибір особою певного засобу реабілітації. Впродовж 20 робочих днів підприємство приймає рішення про те, чи працюватиме над виготовленням обраного ТЗР. У разі погодження на його виготовлення, управління соціального захисту населення готує відповідну угоду. Після її підписання підприємство впродовж 40 робочих днів зобов’язується виготовити та відправити ТЗР особі.

З 2019 року запроваджений новий механізм забезпечення заходами з реабілітації дітей з інвалідністю за принципом «гроші ходять за людиною», що дозволить забезпечити адресність, прозорість та підвищити якість надання реабілітаційних послуг.

Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується зниженням народжуваності та зростанням кількості дітей-інвалідів. У структурі дитячої інвалідності хвороби нервової системи займають перше місце, з яких більша частка – різні форми церебральних паралічів. Понад 70% хворих на ДЦП – важкі інваліди, що вимагають значних фінансових затрат на їх лікування, утримання та соціальної допомоги.

З урахуванням викладеного та з метою забезпечення якісної реабілітації дітей-інвалідів Урядом України прийнято низку законодавчих актів, направлених на покращення якості життя та максимальної соціальної адаптації дітей з інвалідністю у суспільстві, підвищення рівня функціональних рухових можливостей дитини, зменшення больових відчуттів, полегшення догляду за дитиною, попередження ортопедичних ускладнень.

На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 31.10.2019 № 265-IX, а також Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято 04.12.2019 постанову Кабінету Міністрів України № 994 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 р. № 309». Це надасть можливість забезпечити за принципом «гроші ходять за людиною» заходами з реабілітації дітей з інвалідністю не лише внаслідок дитячого церебрального паралічу, а також з іншими захворюваннями, тобто дозволить охопити більш ширшу аудиторію дітей з інвалідністю реабілітаційними послугами які потребують допомоги.

КРІМ ЦЬОГО!!! На сьогодні діти з інвалідністю (усіх нозологічних форм захворювання) також можуть бути забезпечені реабілітаційними послугами відповідно до Порядку надання окремим категоріям осіб послуг із комплексної реабілітації (абілітації), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 80, зі змінами. Даний Порядок визначає механізм надання особам з інвалідністю та/або дітям з інвалідністю, та/або дітям віком до трьох років, які належать до групи ризику щодо отримання інвалідності (з метою попередження інвалідності), послуг із комплексної реабілітації (абілітації) в реабілітаційних установах комунальної та державної форми власності.

Для отримання дітьми з інвалідністю послуг з реабілітації відповідно до постанови один з батьків або законний представник дитини має подати до за місцем обліку до районного управління праці та соціального захисту населення заяву у довільній формі про направлення дитини до відповідної реабілітаційної установи відповідно до індивідуальної програми реабілітації (далі- ІПР) разом з копіями документів:

• заяву про направлення дитини до обраної реабілітаційної установи;
• копії паспорта громадянина України одного з батьків та свідоцтво про народження та/або інший документ, що посвідчує особу дитини;
• ІПР, видану лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я;
• виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма №027/о).

Відповідно до Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №187 (далі Порядок) управління соціального захисту населення забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів осіб з інвалідністю усіх категорій.

Особи з інвалідністю від загального захворювання та з дитинства забезпечуються безоплатними путівками строком на 18 днів в порядку черговості. Особи з інвалідністю із захворюваннями хребта та спинного мозку (І-ІІ групи) – строком 35 днів в порядку черговості. Зазначені категорії осіб мають право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю лікування.

Забезпечення путівками осіб з інвалідністю згідно зазначеного Порядку здійснюється шляхом відшкодування вартості путівки санаторно-курортним закладам відповідно до укладених тристоронніх договорів (особа з інвалідністю – управління – санаторій).

Гранична вартість путівки для відшкодування вартості послуг санаторно-курортного лікування визначається щороку Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном.

Забезпечення санаторно-курортним лікуванням здійснюється в межах кошторисних призначень з врахуванням черговості згідно дати постановки на облік.

Для постановки на облік для забезпечення санаторно-курортною путівкою необхідно звернутися до управління соціального захисту за місцем реєстрації, заповнити заяву встановленого зразка та подати такі документами:

• медичну довідку форми 070-0;
• копіюю паспорта;
• копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру;
• копію довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності;
• копію посвідчення особи, що підтверджує пільгову категорію та пред’явити оригінал;
• довідка з місця роботи про те, що особа не отримувала путівку (для працюючих осіб).

Звертаємо Вашу увагу, що після закінчення строку дії медичної довідки форми 070-0, але не рідше ніж один раз на три роки, подається нова медична довідка. У разі неподання такої довідки особа, яка понад три роки перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, знімається з обліку.

Компенсація за невикористану путівку на санаторно-курортне оздоровлення

Особи з інвалідністю від загального захворювання та з дитинства відповідно до ст.29 Закону України „Про реабілітацію інвалідів в Україні” та постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2007 №150 „Про порядок виплати деяким категоріям інвалідів грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування”, грошова компенсація виплачується інвалідам, які перебувають на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням (у разі звернення із заявою про її виплату), якщо вони протягом попередніх трьох календарних років не одержували безоплатної путівки до санаторно-курортного закладу.