Альтернативні форми сімейного виховання

Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) – це окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як п’яти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Вихованці проживають і виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівнів акредитації до його закінчення.

Діти, які виховуються в будинку сімейного типу не втрачають статус дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, за ними зберігаються всі пільги, передбачені законодавством України. Прийомні батьки допомагають підтримувати контакт дитини з її біологічними родичами (якщо таке спілкування безпечно для дитини), а в разі відновлення батьків у батьківських правах, дитина буде повернута в біологічну сім’ю.

Кандидати у батьки-вихователі подають до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, такі документи:

• заяву кандидатів у батьки-вихователі про створення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
• довідку про наявність/відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
• довідку про склад сім’ї (форма 3);
• копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
• довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру cоціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
• копії паспортів;
• довідку про доходи за останні шість місяців або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (z1298-15) (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
• довідку про стан свого здоров’я та осіб, які проживають разом з ними;
• письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Наставництво – це добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає у інтернатному закладі, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя. Наставника може мати дитина віком від 0 до 18 років, яка проживає у закладах інституційного догляду, незалежно від того, має вона офіційний статус сироти чи ні.

Особи, які можуть стати наставником

Наставник – це повнолітня людина, яка хоче допомагати дитині, яка проживає у інтернатному закладі, має для цього відповідний ресурс, супроводжує її в цілях соціалізації та адаптації в суспільстві.

Наставником може бути: особа, віком 18 років і більше; особа, яка пройшла курс підготовки з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя.

Мета наставництва

Метою наставництва є підготовка дитини, яка проживає у інтернатному закладі, до самостійного життя шляхом розвитку її потенціалу, впевненості у власних силах, визначення життєвих цілей, формування людських стосунків, культурних, моральних та духовних цінностей.

Мінімальні зобов’язання, які бере на себе наставник – це відвідувати дитину раз на тиждень протягом години впродовж року.

Основні завдання наставництва

Основними завданнями наставництва є:

• визначення та розвиток здібностей дитини, сприяння реалізації її інтересів у професійному самовизначенні;
• надання дитині доступної інформації про її права та обов’язки;
• формування в дитини практичних навичок, спрямованих на адаптацію її до самостійного життя, зокрема щодо вирішення побутових питань, розпорядження власним майном і коштами, отримання освітніх, соціальних, медичних, адміністративних та інших послуг;
• ознайомлення дитини з особливостями суспільного спілкування та подолання складних життєвих ситуацій;
• сприяння становленню дитини як відповідальної та успішної особистості;
• формування в дитини навичок здорового способу життя.

Опіка та піклування – це сімейна форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в сім’ю з метою забезпечення виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опікун та піклувальник є законним представником інтересів дитини і відповідальним за її життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток. Для гарантування цих стандартів відповідно до закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” опікун та піклувальник має можливість отримувати на дитину державну допомогу.

Особа, яка виявила бажання взяти на виховання в сім’ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, подає службі у справах дітей за місцем свого проживання:

• заяву (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями);
• довідку про доходи за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;
• документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
• копію свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі);
• довідку про проходження курсу навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
• копію паспорта;
• висновок про стан здоров’я заявника, складений за відповідною формою;
• довідку від нарколога та психіатра для осіб, які проживають разом із заявниками;
• довідку про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видану територіальним центром з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання заявника;
• письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, що проживають разом з особою, яка бажає взяти дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, під опіку, піклування, утворити прийомну сім’ю або на власній житловій площі – дитячий будинок сімейного типу, засвідчену нотаріально або написану власноручно в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів, про що робиться позначка на заяві із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, підпису посадової особи та дати.

Строк дії документів становить дванадцять місяців з дати видачі.

Патронат над дитиною – це комплексна послуга, яка передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини в сім’ї патронатного вихователя у період подолання дитиною та її батьками складних життєвих обставин. Патронатна сім’я – альтернатива інтернатним закладам, притулкам для дітей та допомога біологічним батькам. Батьки дбають про здоров’я дитини, прагнуть забезпечити найкращі умови життя, мріють про щасливе її майбутнє. Тож послуга патронату над дитиною може застосовуватися у таких випадках.

З моменту передачі дитини під патронат саме патронатний вихователь несе повну відповідальність за життя, збереження та покращення здоров’я дитини. Він професійно та майстерно налагоджує стосунки з дитиною, яка розлучена зі своїми батьками, оцінює її потреби, створює сприятливі, комфортні умови для розвитку та соціально психологічної реабілітації дитини, формування чи підтримки важливих для неї родинних стосунків, а також готує дитину до повернення у свою родину, або допомагає налагодженню контактів дитини з її новою сім’єю. Тому завдання патронатних вихователів надати професійну допомогу дитині, поки біологічні батьки вирішать свої проблеми і повернуть дитину у свою сім’ю або в іншу форму влаштування.

Служба у справах дітей передає патронатному вихователю на кожну дитину такі документи:

• акт про факт передачі дитини;
• копію свідоцтва про народження дитини (у разі наявності);
• рішення про влаштування в сім’ю патронатного вихователя дитини;
• договір про патронат над дитиною/наказ служби у справах дітей (у разі невідкладного влаштування дитини);
• довідку про стан здоров’я дитини на момент її влаштування в сім’ю патронатного вихователя;
• медичну картку дитини (у разі наявності);
• копії медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда (у разі влаштування дитини з інвалідністю);
• документи, що підтверджують освітній рівень дитини (у разі наявності).

Патронатному вихователю можуть бути передані інші наявні у дитини документи, письмові рекомендації щодо особливостей її виховання, догляду, лікування чи реабілітації, забезпечення контактів дитини з її батьками/законними представниками, родичами, а також щодо інших питань.

Відсутність у дитини документів, що посвідчують її особу, не є перешкодою для влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Діти, уражені ВІЛ-інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сім’ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров’я, а їх загальна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб.

Метою утворення прийомної сім’ї є забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім’ю на виховання та спільне проживання.

Прийомна сім’я є тимчасовою формою влаштування дитини, оскільки розглядаються варіанти повернення її в біологічну сім’ю або усиновлення іншими людьми.

Ті, хто взяли дітей у прийомну сім’ю, є прийомними батьками, а влаштовані у сім’ю діти – прийомними дітьми.

Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров’ю та моральному вихованню.

У разі утворення прийомної сім’ї прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов (належного стану житлового приміщення, необхідної житлової площі, належного санітарного стану, наявності необхідних меблів, побутової техніки та інших предметів тривалого вжитку, наявності умов для проживання, виховання та розвитку дитини).

Хто може бути прийомними батьками?

Прийомними батьками можуть бути працездатні особи, які перебувають у шлюбі або окрема особа, яка не перебуває в шлюбі. Влаштування дітей у прийомну сім’ю рекомендовано проводити з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли повноліття. У разі досягнення пенсійного віку одним із прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках прийомна сім’я може функціонувати й після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про створення прийомної сім’ї, не може бути меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У разі створення прийомної сім’ї прийомні батьки беруть прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов (належного стану житлового приміщення, необхідної житлової площі, належного санітарного стану, наявності необхідних меблів, побутової техніки та інших товарів тривалого споживання, наявності умов для проживання, виховання та розвитку дитини).

Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення прийомної сім’ї:

• заява із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
• копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;
• довідка про склад сім’ї (форма 3);
• копія свідоцтва про шлюб;
• довідка про стан здоров’я кандидатів у прийомні батьки та членів сім’ї, які проживають разом з ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);
• довідка про доходи потенційної прийомної сім’ї за останні шість місяців або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи;
• довідка про наявність/відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
• довідка про проходження навчання кандидатів у прийомні батьки і рекомендація центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; (видається після проходження навчання);
• письмова згода всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сім’ї, засвідчена нотаріально.