Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України щодо визнання депортованими громадян, які у 1944–1951 роках були примусово переселені з території Польської Народної Республіки.
Цей закон офіційно визнає депортованими українців, примусово переселених з Польщі до СРСР у межах так званого обміну населенням між УРСР і ПНР. У цей період, внаслідок угоди між урядами СРСР та Польської Республіки, понад 480 тисяч українців були виселені зі своїх етнічних земель – Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя та інших регіонів – до східних областей радянської України. Це примусове переселення супроводжувалося величезними втратами, соціальною ізоляцією, руйнуванням родинних зв’язків, культурних традицій та багаторічним замовчуванням цієї трагедії.
Документ визначає статус депортованих осіб та їхніх нащадків, гарантуючи їм державну підтримку, включаючи соціальні пільги, медичне обслуговування, а також збереження історичної пам’яті про ці події. Він покладає на державу обов’язок вшановувати пам’ять про ці депортації.
Цей закон є важливим кроком до визнання історичної несправедливості, вчиненої проти українців у ХХ столітті, та правової реабілітації постраждалих. Він покликаний відновити справедливість та забезпечити, щоб пам’ять про цю трагічну сторінку нашої історії жила, аби подібне ніколи не повторилося.
У Державному архіві Хмельницької області зберігається низка документів, що свідчать про ці події, зокрема списки щодо переселення колишніх польських громадян до Польщі у 1946 році, доповідна записка про 602 депортованих польської національності з Проскурова до ст. Медика (Польща), а також постанова виконкому обласної ради від 1947 року «Про звільнення від переселенців із Польщі від сплати обов’язкових податків».
Ці документи є важливим свідченням тієї доби та підкреслюють масштаби та наслідки примусових переселень.
