Все частіше ми зустрічаємо повідомлення в пресі, по радіо, телебаченні про зникнення дітей, про пограбування квартир, про хуліганські напади і зґвалтування. Така загострена кримінальна ситуація вимагає загостреного почуття небезпеки, моральної готовності протистояти злочинцям не тільки в дорослих, але й у підлітків.
Тому, підліткам важливо знати, що в житті є не тільки світло, а й тінь, про те, що зло можуть творити не тільки незнайомці , але й знайомий з сусіднього під’їзду, ровесник і навіть… Друг. І, виявляється, вчитися протистояти недобрим намірам і вчинкам треба набагато раніше, ніж досягнути повноліття і отримати паспорт.
Життя повне несподіванок, а часом небезпеки. Тому треба бути хоробрим, але й обачним. Слід надіятись на дорослих, на поліцію, але й самому вміти реагувати на небезпеку. У першу чергу, старатись не потрапляти в небезпечні ситуації, а коли вже потрапив – знати як себе поводити.
Затримаєшся в школі або зайдеш “буквально на хвилинку” до приятеля або подруги – і не помітиш, як за вікнами почне темніти. І от уже пора додому, а йти одному в темряві боязно, мало що трапиться. Як бути?
Якщо є така можливість – подзвони і попроси, щоб хто-небудь із дорослих тебе зустрів. Обов’язково скажи, яким шляхом ти збираєшся йти. І пам’ятай, що самий короткий шлях – зовсім не обов’язково найближчий і безпечний.
На вулиці намагайся триматися освітлених і людних місць. Іди по вулиці з ліхтарем, повз магазинів, зупинок автобусів, платних автостоянок, майданчиків для вигулу собак.
Якщо тобі здається, що хтось за тобою йде, не панікуй і не біжи. Швидше за все, це йдуть не за тобою, а просто вам по дорозі. Не будь недовірливим – будь пильним. До речі, можна схитрувати: сповільнити крок і дати підозрілій людині себе обігнати. У крайньому випадку, зайди в будь-який магазин, споруду, установу яка працює працює у будь-яке місце, де є люди.
Зустрівши по дорозі гучну компанію, постарайся обійти її стороною або перейти на іншу сторону вулиці.
Підійшовши до будинку, не заходь у під’їзд і, тим більше, у ліфт разом з незнайомою людиною.
А якщо все-таки… Що робити?
Кричати! Якнайгучніше. Бігти до людей, до світла.
І пам’ятати: боятися і кликати на допомогу коли страшно, – це не соромно.
Навчально-консультаційного
пункту цивільного захисту Юрій Попович
