Приміщення адміністрації Шепетівська районна державна адміністрація
Хмельницької області

30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул.Героїв Небесної Сотні, 47. E-mail: zagal@sheprda.gov.ua
Герб Шепетівського району
Прапор Шепетівського району Контактні телефони: (038-40) 4-03-18. Факс:4-03-17. E-mail: zagal@sheprda.gov.ua Прапор Шепетівського району
АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН ПОВЕРНУТИСЬ НА ГОЛОВНУ

РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН НА РИНКОВИХ ЗАСАДАХ

Запровадження автоматизованої системи державного земельного кадастру – рішучий крок до завершення земельної реформи в країні

Запроваджено електронний обіг документів між територіальними органами земельних ресурсів та ДП «Центр державного земельного кадастру» при проведенні державної реєстрації земель. Зазначене нововведення значно спрощує процедуру присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, державної реєстрації земельних ділянок та правовстановлюючих документів, видачу витягів та інформаційних довідок із Поземельної Книги.
Для забезпечення роботи Автоматизованої системи Державного земельного кадастру Держземагентством запроваджено Перехідну реєстраційну систему, за допомогою якої ДП «Центр державного земельного кадастру» в електронному вигляді формує аркуші Поземельної книги, Книги записів та витягів.   >>> 


Головна мета законопроекту «Про ринок земель» - запустити багаті українські чорноземи в економічний оборот

Земельна реформа в Україні триває понад 20 років і її логічним завершенням буде вважатися скасування мораторію та впровадження ринку земель сільськогосподарського призначення. Відповідний законопроект «Про ринок земель» уже пройшов перше читання у парламенті. Головна його - запустити багатющі українські чорноземи в економічний оборот. Це дасть змогу створити потужний імпульс для підняття економіки агропромислового комплексу та економіки країни в цілому, а також для розвитку дрібного і середнього бізнесу на селі, тим самим відродивши деградуюче українське село.   >>> 


«Ринок земель буде законодавчо врегульованим»

До цього часу в парламентських комітетах прискіпливо вивчають законопроект «Про ринок земель», внесений Кабінетом Міністрів України ще 19 липня цього року. Відповідно до озвученого раніше задуму влади, завершити земельну реформу, розпочату в 1991 році, має запровадження ринку земель. Його основними регуляторами будуть закони «Про державний земельний кадастр» і «Про ринок земель». Наразі перший з них уже ухвалено. А що ж до долі другого ми вирішили поставити кілька запитань начальнику Відділу Держкомзему у Шепетівському районі Лановому Роману Дмитровичу.

- Як Ви гадаєте, наскільки вільним буде створюваний в Україні ринок земель відповідно до ключових положень розробленого проекту закону «Про ринок земель»?
- Перш за все хочу зауважити, що на справді вільного ринку земель не існує в жодній країні. Питання ринкових земельних відносин – це завжди баланс між чистою цивілістикою та певними адміністративними чинниками, захисними нормами з боку держави. Обсяг цих норм, їх співвідношення між собою і є конкретною національною моделлю ринку землі. Інше питання – яку мету ми ставимо перед земельною реформою? Чиста економіка, гола рентабельність галузі – це одна модель. Збереження села, його соціального, культурного середовища, розвиток інфраструктури сільських територій – зовсім інша. Екологізація землекористування – третя модель.
Законодавча база має дати відповіді на велику кількість запитань. Зокрема, як забезпечити гідну ціну, достойну орендну плату за використання українських чорноземів, зберегти їх родючість у ринкових умовах? Яка роль держави у цьому процесі? Який орган чи організація представлятиме інтереси держави на ринку земель? Якими мають бути його статус і функції, щоб він ефективно управляв сільськогосподарськими землями? Глибоко переконаний, що тут має бути знайдено баланс інтересів між економікою, екологією і соціумом! Адже всі ми знаємо, що землю ми не успадкували від предків, а позичили її у нащадків.
Законопроект "Про ринок земель", підготовлений робочою групою Мінагрополітики, дає відповіді на деякі з цих питань. Проте у ньому треба більш чітко визначити пріоритети подальшого розвитку та конкретні механізми державного регулювання ринку земель, роль оцінки та інших економічних чинників, дотримання певних соціальних, екологічних стандартів.

- Окремі експерти відзначають, що структура законопроекту не є однорідною, виділяючи в ній чотири основні блоки. Прогнозують, що саме за ними відбуватиметься й подальше його опрацювання.
- Погоджусь із Вашою тезою. Перший блок присвячений земельним торгам. Це чи не найбільш технологічний блок. Саме через це він і не викликає негативної соціальної реакції, тож я не очікую серйозних дискусій щодо нього. З іншого боку, він є довгоочікуваним. Починаючи з 2008 року в країні практично заблоковано процес земельних торгів – але при цьому законом передбачено надання в оренду вільних земельних ділянок тільки з проведенням таких торгів. Отже, вже четвертий рік країна живе в абсурдній ситуації. Тому ми не маємо сумнівів, що цей технологічний блок, який вже опрацьований з точки зору юридичної техніки, в остаточній редакції буде в основному відповідати тій редакції, яка є сьогодні у законопроекті.

- Зрозуміло. Водночас якщо цей блок є найменш дискутивним, то скажіть відразу ж про той блок який викликатиме найбільш гостру дискусію?
- Самими обговорюваним був і лишається блок щодо особливостей обігу земель сільськогосподарського призначення. Саме він викликає гостру дискусію, як у пересічних громадян так і у вищих владних коридорах. Думаю, що найбільше роботи з його доопрацювання буде на етапі підготовки до другого читання. Закон має дати чіткі відповіді на болючі земельні питання. Йдеться, зокрема про максимальні площі земельних ділянок, що можуть перебувати у приватній власності однієї особи для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; про визначення ціни землі; унеможливлення спекулятивного продажу землі; про участь у процесі обігу земель сільгосппризначення юридичних осіб та іноземців.

- Думаю, не менш гострим для обговорення буде питання консолідації земель…
- Саме тому йому в проекті закону приділено значну увагу. Від консолідації земель ми нікуди не дінемось. Нинішня парцеляція земель з точки зору агротехнологій є абсурдом.
Така організація земельної власності унеможливлює ефективне господарювання на землі.
Інструментарій консолідації земель сільськогосподарського призначення потребує великої уваги. Я згоден з позицією експертів, які вказують на відсутність деяких очікуваних блоків щодо консолідації. Але це не випадково. Для цього є свої причини. Обсяг норм стосовно консолідації земель сільгосппризначення, представлений у цьому законопроекті саме в тому обсязі, в якому це необхідно для обслуговування потреб ринку землі в перші роки його функціонування.
Планується, що у подальшому більш детальне регулювання питань консолідації буде відпрацьоване і представлене в окрему проекті Закону «Про консолідацію земель», де буде застосовано більш широкий підхід.

- Врешті, четвертий блок…
- Він присвячений інституціонарному забезпеченню існування ринку земель і розпорошений по тексту законопроекту.

- Якщо порівняти найперший варіант проекту закону – і той, який внесено до парламенту, які відбулися зміни?
- Якщо проаналізувати, як змінювався законопроект протягом часу його розробки, то цю динаміку можна схарактеризувати так: проект ставав все більш соціальним, більш застережливим. Думаю, в нинішніх умовах це виправдано.

- Які Ваші прогнози, коли Верховна Рада почне розглядати проект закону «Про ринок земель»?
- Наразі не готовий надати однозначну відповідь. Як мені відомо проект Закону “Про ринок земель” перебуває на розгляді в комітетах Верховної Ради.
Проте можу з впевненістю зазначити, що наше завдання зараз незмінне – налагодити діалог між усіма суб'єктами земельного ринку: фермерами, власниками землі, сільськими головами, земельними органами, щоб досконально відпрацювати всі питання та визначити, які зміни вносити в проект закону “Про ринок земель” уже на друге читання.

Пропозиції до проекту Закону України "Про ринок земель", подані під час проведення широкомасштабної інформаційно-роз'яснювальної кампанії, будуть враховані при доопрацюванні законодавчого акта

У ході всенародного обговорення проекту Закону України "Про ринок земель" надійшло декілька тисяч пропозицій до положень законопроекту від власників паїв, фермерів, сільгосптоваровиробників, професійних незалежних громадських організацій, експертів. Усі вони були ретельно проаналізовані. Думка громадськості надзвичайно важлива і буде врахована в роботі щодо удосконалення законодавчого акта.
В основному, пропозиції зводилися до того, щоб земля не продавалася іноземцям, щоб ринок був регульований з боку держави.
Громадяни пропонують зменшити граничну максимальну площу земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у приватній власності однієї особи до 100 - 500 гектарів. Під час дебатів на нещодавньому засіданні профільного комітети народні обранці дійшли висновку, що пропозиція слушна і один власник та члени його родини зможуть мати у своєму володінні значно менше, ніж 2100 гектарів.
Привертають також увагу пропозиції щодо кола покупців сільськогосподарських земель. Зокрема, сільгоспвиробники Одеської, Миколаївської, Запорізької, Донецької, Дніпропетровської, Кіровоградської областей та Автономної Республіки Крим запропонували до набувачів сільськогосподарських земель включити юридичних осіб.
- Однак така позиція суперечить вимогам фермерів, власників паїв, які категорично виступають проти продажу земель сільгосппризначення іноземцям, олігархам, юридичним особам з метою недопущення їх на ринок земель. Адже дозвіл на придбання землі юридичними особами може стати таким собі золотим ключиком, з допомогою якого великий капітал зможе відкрити скриньку Пандори щодо масштабної скупки та спекуляції землею. Отже парламентарям, власникам паїв усім зацікавленим особам доведеться шукати компроміс із цього гострого питання.
Асоціація фермерів та приватних землевласників Херсонської області, фермери з Вінницької та Запорізької області пропонують встановити черговість переважного права на купівлю земель сільськогосподарського призначення у разі відмови держави від такого права. А ось фермери Луганщини, Миколаївщини, Хмельниччини та науковці із Сум обґрунтовують свої пропозиції стосовно того, щоб надати таке переважне право, насамперед, орендарям або власникам сусідніх земельних ділянок. Землевласники з Дніпропетровщини наполягають на тому, щоб надати власнику землі право самому визначати покупця своєї землі. Так що і розробникам закону, і депутатам доведеться попрацювати над цією дилемою.
Заборонити змінювати цільове призначення не лише ділянок, що набуваються у власність із земель державної та комунальної власності, а й для наділів, які переходять у власність інших осіб, тобто приватної власності. На цьому наполягають здебільшого власники паїв Луганської, Київської, Запорізької областей.
Ще більш радикальніші пропозиції надійшли щодо цього положення Закону від селян з Прикарпаття, які вважають за потрібне запровадити мораторій на здійснення зміни цільового призначення особливо цінних земель.
Левова частка пропозицій стосовно вимог до покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення зводиться до встановлення більш жорстких вимог до покупця землі. Зокрема, сподвижники земельної реформи з Прикарпаття та Луганської області пропонують надати право на купівлю цих земель громадянам, які мають громадянство України не менше 5 років, сільськогосподарську освіту, досвід роботи на землі та проживають на селі. А фермери з Миколаївщини надали обґрунтовану пропозицію, в разі реалізації якої землю сільгосппризначення зможуть викупити лише ті громадяни, які пропрацювали на землі 5 років і більше. Громади з Дніпропетровщини, Кіровоградщини, Чернігівщини наполягають на тому, щоб законодавець додав до цієї норми ще й вимогу стосовно того, що такі покупці землі мають право на її придбання, якщо вони господарюють на ній.
Стосовно консолідації земель сільськогосподарського призначення громадяни пропонують, в основному, виділити в окремий закон главу 4 проекту "Консолідація земель сільськогосподарського призначення".
- Формування єдиних інвестиційно привабливих масивів, зручних для обробки - це нагальна потреба часу, адже в результаті розпаювання нині сільгоспугіддя нагадують шахівницю, що суттєво заважає налагодити ефективне товарне виробництво на селі, - зазначає з цього приводу Голова Держземагентства Сергій Тимченко.
Значна кількість пропозицій щодо земельної реформи стосується змін до інших законодавчих актів. Зокрема, йдеться про встановлення обов'язкових внесків до бюджетів сільських (селищних) рад на розвиток соціальної сфери та інфраструктури села у розмірі один відсоток від орендної плати, або від вартості проданої земельної ділянки, або від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Громадяни, які переймаються долею земельної реформи, пропонують розробникам закону детально виписати положення законодавчого акта, щодо створення Державного земельного (іпотечного) банку. Вони турбуються про те, щоб після його прийняття система кредитування сільгоспвиробника якомога швидше запрацювала.
Так, фермери з Донеччини ведуть мову про надання економічної підтримки сільськогосподарським товаровиробникам з боку держави, зокрема шляхом зменшення ставок за кредитними зобов'язаннями до максимальних вісім відсотків передбачити можливість отримання довгострокових (до 20 років) кредитів з відсотковою ставкою до п'яти відсотків річних для придбання земельних ділянок сільгоспвиробниками. З цього приводу керівник земельного відомства Сергій Тимченко неодноразово наголошував, що держава всіляко сприятиме створенню спеціалізованої фінансової устави для підтримки дрібного та середнього товаровиробника на селі. Вони отримають можливість брати кредити на пільгових умовах для придбання землі та розвитку господарства. Це допоможе, зокрема, фермерам, конкурувати з агрохолдингами.
Змістовні та аргументовані пропозиції щодо надання підтримки фермерським господарствам надіслали Асоціації фермерів Богодухівського району Харківської області та Херсонської області. Вони пропонують безкоштовно передати у власність фермерським господарствам землі, які перебувають у їхньому постійному користуванні. А ось представники Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів Полтавської області висловлюють думку стосовно того, щоб надати можливість кожному члену сімейного фермерського господарства безкоштовно отримати 50 га ріллі і 25 га сільськогосподарських угідь із земель запасу та невитребуваних паїв і передбачити механізми фінансової підтримки придбання фермерами землі.
Представники органів місцевого самоврядування Одещини звернулися до розробників закону, законодавців з проханням не менше 30 відсотків державного мита при укладенні цивільно-правових угод спрямовувати до місцевих бюджетів, наприклад, з метою наповнення місцевих бюджетів.
Пропозиції, висловлені до проекту Закону України "Про ринок земель" під час проведення широкомасштабної інформаційно-роз'яснювальної кампанії, після узагальнення Держземагентством, були обговорені з народними депутатами України в комітетах Верховної Ради і будуть внесені до Верховної Ради України при підготовці законопроекту до другого читання.

Відділ Держкомзему у Шепетівському районі


Пропозиції Асоціації фермерів та приватних землевласників України (АФЗУ) щодо змін до законопроекту “Про ринок земель” № 9001-1 та коментарі до них.


До відома власників земельних ділянок

Мораторій на продаж земель сільгосппризначення, який не дає селянину бути повновладним господарем своєї землі, розпоряджатися на власний розсуд своїм добром з 1 січня 1012 року буде відмінений. На це є політична воля Держави та фактично підготовлена нормативно-правова основа ринку земель. Отже не за горами той час, коли власник земельної ділянки набуде широких прав і визначатиме: здавати наділ в оренду, продавати, подарувати, передати у спадщину, надати в заставу банку для отримання кредиту, самостійно господарювати на ній тощо. Як реалізувати свої конституційні права щодо розпорядження своєю землею? Де у який спосіб та які потрібно оформити документи при укладанні договору? Ці та інші запитання цікавлять нині мільйони громадян і перш за все власника земельної ділянки.

Продаж землі – право, а не обов’язок її власника

Поспішати з продажем земельної ділянки не треба, тому що з розвитком земельних відносин її вартість, як і оренда, неодмінно зростатимуть. Однак, якщо виникла нагальна потреба, і власник вирішить продати свій наділ громадянину, юридичній особі фермеру, територіальній громаді, або державі, то він має укласти відповідний договір, у якому зафіксувати ціну. Для укладання такого договору необхідно звернутися до нотаріуса за місцем знаходження земельної ділянки або ж за місцем реєстрації однієї із сторін. Продаж наділу може здійснюватися з розстроченням платежу. У цьому випадку права нового власника будуть обмежені, а саме до повної виплати суми за договором він не може таку земельну ділянку продати, подарувати або іншим чином відчужити.

Подарувати землю? Будь ласка!

Власник земельної ділянки може подарувати її членам родини чи близьким родичам. Така угода є односторонньою і не потребує ні згоди особи, якій дарується земельна ділянка, ні її присутності, під час укладання договору дарування. Більше того, ця особа може і не знати про такий договір та про дарунок до того часу поки не постане необхідність у прийнятті дарунку та переоформлення права власності на себе.

Договір ренти, як варіант отримати прибуток землевласнику

Землевласник договором може передати свою земельну ділянку у власність громадянину або юридичній особі, а взамін отримує рентну плату. Така рентна плата може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг, тобто сторони такого договору самі вирішують яким буде розмір плати, так і її форма. Таким чином, власник земельної ділянки гарантовано отримуватиме дохід та певні пільги від рентоплатника на весь період дії договору. Слід сказати, що такий договір може мати певний строк, або не обмежуватись у термінах. Договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає земельну ділянку у власність платнику ренти за плату або безоплатно. Тобто крім рентної плати у договорі може передбачатися також сплата певної суми (як при купівлі-продажу) або ж не передбачатися такої сплати. За будь-якого варіанту обов’язково має виплачуватися рентна плата у тій формі, яка передбачена у договорі. Такий договір є найбільш привабливим, з точки зору набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення в першу чергу для фермерів. Для селян – власників пайових земель такий договір також має сенс, оскільки вони гарантовано можуть отримувати рентну плату, як у натуральній формі (зерно, сіно тощо) так і у відробітковій. До прикладу, рентоплатник може взяти договором на себе обов’язок в рахунок рентної плати виорювати щорічно город, молотити зерно одержувача ренти та ін..

За договором - на довічне утримання

За доброї волі власника земельної ділянки та відповідно до договору він може передати другій стороні у власність земельну ділянку взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати цю особу утриманням та (або) доглядом довічно. Тобто особа, яка за цим договором стала власником земельної ділянки, бере на себе обов’язок за свій рахунок утримувати та (або) доглядати до смерті колишнього власника землі. Матеріальне забезпечення (гроші, продукти, ліки тощо), яке щомісячно має надаватися відчужувачу, має бути оцінено і зафіксовано документально у грошовому вимірі. Якщо особа, яка взяла на себе обов’язок утримувати до смерті колишнього власника земельної ділянки не виконує умови договору, або виконує неналежним чином, такий договір на вимогу відчужувача рішенням суду розривається і земельна ділянка повертається у власність колишнього власника. На період дії цього договору (до смерті відчужувача) земельна ділянка не може бути продана, подарована, іншим чином відчужена її новим власником.

Обмін земельними ділянками можливий і тепер

Передати у власність земельну ділянку іншій особі в обмін на тотожну, меншу, більшу, кращу, гіршу тощо можна і зараз, до скасування мораторію. Право власності на обмінювані земельні ділянки переходить до сторін одночасно після передання таких ділянок обома сторонами. Фактично сторони відразу у нотаріуса підписуючи такий договір обмінюються державними актами, оскільки отримують на руки один примірник договору міни з долученим до нього державним актом іншої сторони з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку. Якщо при обміні вартість однієї земельної ділянки буде більшою за вартість іншої земельної ділянки, договором може бути встановлена доплата.

Землю в оренду здають мільйони землевласників

Натепер договори оренди є найбільш поширеними. Землю в оренду здають мільйони землевласників За таким договором власник земельної ділянки передає її у користування іншій особі на певний термін і за плату, яка має бути не меншою за 3% від нормативної грошової оцінки такої ділянки. На жаль, основна маса договорів оренди укладається на незначний термін – від одного до п’яти років. Як відомо короткострокова оренда не приносить бажаних інвестицій у село, та призводить до деградації ґрунтів, оскільки орендар зацікавлений за короткий термін отримати максимальний прибуток. Крім того, реєстрація нового договору оренди земельної ділянки або його пролонгація лягає додатковим фінансовим тягарем на плечі орендарів.

Емфітевзис - як варіант для власника землі

На відміну від оренди, емфітевзис в нашій державі не набув широкого розповсюдження, однак, при потребі скористатися цим правом землевласник може. Емфітевзис — це строкове або безстрокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, що полягає в платному чи безоплатному володінні та користуванні чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів і доходів від неї Право землевласника, який уклав договір емфітевзису, обмежено тільки тим, що він самостійно на період дії такого договору сам не може користуватися своєю земельною ділянкою. Однак продати ділянку або ж іншим шляхом її відчужити (подарувати, обміняти тощо) землевласник може без перешкод. З іншої сторони емфітевтом може бути відчужено право користування. Тобто користувач (емфітевт) має право у будь-який незаборонений законом спосіб відчужити своє право користування або передати це право у заставу, якщо інше не встановлено законом, за умови дотримання переважного права землевласника на викуп такого права. Крім того, у разі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановлених договором. Тобто, укладаючи договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), у ньому можна передбачити сплату певних відсотків від продажу користувачем (емфітевтом) свого права користування.

Господарювати на землі буде вигідно, а спекулювати - зась

За оцінками експертів ціна на землю щороку стрімко зростатиме, а ось спекуляція на ринку землі - буде виключена. При перепродажу ділянки у перший же рік після придбання державне мито складе 100 відсотків від нормативної оцінки, а це - близько 20 тис. гривень за гектар. Отже, при перепродажу паю, середній розмір якого становить чотири гектари, торговцю землею доведеться сплатити 80 тис. гривень митних зборів. Спекулювати землею стане вкрай невигідно. Таким чином, запровадження диференційованих ставок державного мита при перепродажу земель у перші 5 – 10 років зведе нанівець спекуляції земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Законодавець встановлює кваліфікаційні вимоги до покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що дасть змогу забезпечити концентрацію земель у власності безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції. Отже, придбати земельні ділянки зможуть лише громадяни України, фермерські господарства, а також держава та територіальні громади. - Зважаючи на те, що вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники будуть не спроможні у найближчі 5-7 років на рівних конкурувати з іноземним капіталом, права купувати землі сільськогосподарського призначення іноземці не матимуть. Обмеження участі іноземного капіталу у придбанні земель сільгосппризначення, в тому числі завдяки забороні на придбання земель юридичними особами, гарантуватиме Україні продовольчу безпеку як надзвичайно важливу складової національного суверенітету, - зазначає Голова Держземагентства України Сергій Тимченко. Водночас заборона надмірної концентрації земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи дасть можливість попередити монополізацію земель як ресурсу людського та економічного розвитку у сільській місцевості. Максимальні площі земель у власності однієї особи дозволятимуть вести ефективне товарне виробництво і не призводитимуть до значного обмеження доступу інших учасників земельних відносин до землі як основного засобу виробництва. Максимальні площі земель у власності однієї особи (від 900 до 2100 гектарів залежно від природно-сільськогосподарської зони) прийняті відповідно до рекомендації наукових установ Національної академії аграрних наук України щодо оптимальних розмірів господарств. Відповідно до з європейського досвіду, держава забезпечуватиме регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення через спеціалізований державний орган. Це дасть змогу ефективно контролювати цінову політику на ринку земель, забезпечувати поступову консолідацію земель сільськогосподарського призначення державної власності. Крім того передбачається новоствореним фермерським господарствам, молодим спеціалістам, що прибувають на роботу у сільську місцевість, можливість надати право придбання земельних ділянок на пільгових умовах (із розстрочкою платежу). Розробники законопроекту «Про ринок земель» заклали механізм врегулювання проблем визнання відумерлою спадщиною земель сільськогосподарського призначення приватної власності. Водночас запровадження переважного права на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності у разі їх продажу дозволить створити потужний регуляторний інструмент для подолання парцеляції земель як найбільш негативного наслідку проведеної в Україні земельної реформи. Надання державі, орендарям та суміжним землевласникам права на переважне придбання земельних ділянок у державну власність сприятиме формуванню у стислі терміни інвестиційно-привабливих цілісних земельних масивів.

Відділ Держкомзему у Шепетівському районі



Щорічним Посланням Президента України до Верховної Ради України «Модернізація України – наш стратегічний вибір» визначено, що реформування земельних відносин і заснована на ньому перебудова усієї системи організації аграрного виробництва мають особливе значення як щодо створення умов для ефективного використання потужного ресурсу зростання національної економіки, так і щодо поліпшення умов життя та праці значного прошарку населення України.
За час проведення земельної реформи, яка триває в Україні з 1990 року, відбулася демонополізація державної форми власності на землю. Об’єктом реформування стали землі майже 12 тисяч господарств, а 6,91 мільйонів селян набули права на земельну частку (пай). Наближається до завершення процес видачі державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай). В той же час, суцільна парцеляція сільськогосподарських земель та їх розподіл серед колишніх працівників колективних сільськогосподарських підприємств не змогли стати основою для сталого соціально-економічного розвитку аграрної сфери та розвитку індивідуальних (сімейних) форм ведення сільського господарства.
Попри те, що основні соціально-економічні ризики щодо запровадження повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення пов’язуються із надмірною концентрацією земель, доступом іноземних юридичних і фізичних осіб, фактично законодавче регулювання здійснюється у неадекватний спосіб: замість обмеження прав покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення фактично обмежуються права селян – власників земельних ділянок – щодо розпорядження нерухомим майном, яке перебуває у їх приватній власності.
Негативними наслідками продовження мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення є:
• стримування оптимізації сільськогосподарського землеволодіння та землекористування, неможливість поліпшити технологічні умови використання сільськогосподарських земель внаслідок нераціональних розмірів землеволодінь, черезсмужжя, вкраплення дрібних ділянок інших власників у масиви земель господарств тощо;
• концентрація більшої частини земель сільськогосподарського призначення у власності найменш економічно активної частини сільського населення (пенсіонерів та осіб передпенсійного віку), що не має належних професійних знань та фізичних можливостей займатися землеробською роботою;
• отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у спадщину особами, що проживають в містах, інших країнах, та не мають наміру займатися сільськогосподарським виробництвом і управляти земельними активами, що призводить до невикористання земель сільськогосподарського призначення;
• блокування процесів створення крупнотоварних господарств ринкового типу, що в умовах завершення процесів інтеграції України до СОТ кардинально знижує конкурентоспроможність вітчизняного сільського господарства на світових ринках;
• зниження інвестиційної привабливості сільського господарства України, що пов’язане з підвищенням ризику інвестицій внаслідок неможливості кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу земельних ділянок. Прийняття закону України «Про ринок земель» має стати головним кроком на шляху визначення організаційно-правового механізму запровадження регульованого ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, попередження обезземелення селян, підвищення ліквідності землі як економічного активу, визначення порядку проведення земельних торгів.

Шляхи і способи державного регулювання розвинених ринкових відносин:

1. Встановлення кваліфікаційних вимог до покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення дозволить забезпечити концентрацію земель у власності безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції. Набувачами земельних ділянок за цивільно-правовими угодами мають бути лише:
громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві не менше 5 років чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
фермерські господарства;
державна спеціалізована установа з управління землями сільськогосподарського призначення державної власності.
Ведення товарного сільськогосподарського виробництва включатиме використання однією особою сільськогосподарських угідь на площі понад 2 гектара.
2. Недопущення спекуляції земельними ділянками сільськогосподарського призначення може бути досягнуте за рахунок запровадження диференційованих ставок державного мита за посвідчення угод за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки:
при відчуженні за перший рік – 100 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
при відчуженні на другий рік – 90 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
при відчуженні на третій рік – 80 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
при відчуженні на четвертий рік – 70 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
при відчуженні на п‘ятий рік – 60 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
3. Заборона надмірної концентрації земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності однієї особи дозволить попередити монополізацію земель як ресурсу людського та економічного розвитку у сільській місцевості. Максимальні площі земель у власності однієї особи дозволятимуть вести ефективне товарне виробництво і не призводитимуть до значного обмеження доступу інших учасників земельних відносин до землі як основного засобу виробництва:
Полісся – 1500 гектарів;
Лісостеп – 1750 гектарів;
Степ, Степ посушливий, Сухий степ – 2100 гектарів;
Карпатська гірська область – 900 гектарів;
Кримська гірська область – 1100 гектарів.
Максимальні площі прийняті відповідно до рекомендації наукових установ Національної академії аграрних наук України щодо оптимальних розмірів господарств.
4. Обмеження участі іноземного капіталу у придбанні земель сільськогосподарського призначення дозволить попередити втратою Україною національного суверенітету у вирішенні питань виробництва продовольства. Зважаючи на те, що вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники будуть не спроможні у найближчі 5-7 років на рівних конкурувати із іноземним капіталом, необхідно обмежити право купувати землі сільськогосподарського призначення для:
корпоративних підприємств холдингових компаній;
приватних підприємств, що діють на основі приватної власності іноземних громадян, осіб без громадянства чи іноземних суб'єктів господарювання;
підприємств з іноземними інвестиціями;
іноземних підприємств;
спільних підприємств.
5. У відповідності з європейським досвідом, держава забезпечуватиме регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення через державну спеціалізовану установу з управління землями сільськогосподарського призначення державної власності. Така установа вирішуватиме наступні задачі:
1) проведення цінової політики на ринку земель;
2) консолідація земель сільськогосподарського призначення державної власності (шляхом обміну земельними ділянками, об’єднання суміжних земельних ділянок, розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань);
3) забезпечення на пільгових умовах (розстрочка платежу) земельними ділянками новостворених фермерських господарств, молодих спеціалістів, що прибувають на роботу у сільську місцевість;
4) врегулювання проблеми колективної власності на землю (господарських дворів, механізованих токів, тракторних бригад, гаражів, полезахисних лісосмуг, колишніх колгоспних лісів тощо);
5) врегулювання проблеми визнання відумерлою спадщиною земель сільськогосподарського призначення приватної власності;
6) посередницька діяльність на ринку сільськогосподарської нерухомості;
7) проведення землеустрою та охорона земель сільськогосподарського призначення державної власності.
6. Запровадження переважного права на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності у разі їх продажу дозволить створити потужний регуляторний інструмент для подолання парцеляції земель як найбільш негативного наслідку реформування земельних відносин в Україні. Надання державній спеціалізованій установі з управління землями сільськогосподарського призначення державної власності, орендарям та суміжним землевласникам права на переважне придбання земельних ділянок у державну власність дозволить у стислі терміни розпочати формування інвестиційно-привабливих цілісних земельних масивів.
7. Створення інфраструктури ринку земель сільськогосподарського призначення, що включатиме недержавні органи регулювання ринку, які частково можуть фінансуватися державою, до складу яких входитимуть представники власників землі та землекористувачів, землеоціночних організацій, посередницьких структур, професійних установ, спеціалізованих підприємств з проведення земельних торгів, органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій.
Для ефективного фукнкціонування ринку будуть прийняті нормативно-правові акти, що дозволять посилити гарантії права власності на землю, створити прозорі економічні механізми регулювання ринкових земельних відносин, відповідно до пракики європейських країн світу, а саме:
закони України «Про державний земельний кадастр», «Про консолідацію земель», «Про державний земельний (іпотечний) банк», «Про державну інвентаризацію земель»; «Про державну земельну службу», «Про зонування земель», «Про управління землями державної власності», «Про державну підтримку збереження та відтворення родючості грунтів», «Про економічне стимулювання раціонального використання земель сільськогосподарського призначення»; постанова Кабінету Міністрів України про проведення нової нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського як одного із провідних економічних регуляторів земельних відносин.

Завдання у сфері реформування земельних відносин, визначених щорічним Посланням Президента України до Верховної Ради України «Модернізація України – наш стратегічний вибір»


• Орієнтація земельного ринку на реалізацію економічних інтересів селян;
• Поступовість включення приватних сільськогосподарських угідь у ринковий обіг;
• Диференційований підхід до соціальних груп суб’єктів земельного ринку, до їх участі в укладанні угод щодо купівлі-продажу землі;
• Чітке державне регулювання ринку землі, створення системи цінових і податкових важелів впливу держави на ринковий обіг землі;
• Обмеження спекулятивно-тіньових угод щодо земельних ділянок;
• Першочерговість формування інструментів державної політики регулювання ефективності та напрямів використання земель сільгосппризначення;
• Попередження подрібнення землеволодінь фермерських та особистих селянських господарств у випадках купівлі-продажу земельних ділянок унаслідок їх спадкування та під час зміни власників господарств;
• Упорядкування державного стимулювання консолідації земель сільськогосподарського призначення у спосіб купівлі-продажу земельних ділянок;
• Встановлення особливостей здійснення переважного права придбання земельної ділянки сільськогосподарського призначення;
• Запровадити на певний перехідний період обмеження обігу земель у товарному виробництві: мінімальний строк оброблення земель сільгосппризначення має становити 5 років з обмеженням на цей термін реалізації прав власності, крім передачі її у спадщину або органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади на тих самих умовах, за якими ця земельна ділянка була придбана у власність; суб’єкти, яким дозволено придбавати землі сільгосппризначення, мають бути в економічно активному віці, мати освіту, що дозволяє здійснювати сільськогосподарську працю, а також мають бути спроможні вчиняти правові дії, необхідні в аграрно-правових відносинах;
• Створити недержавні органи регулювання земельного ринку, що частково можуть фінансуватися державою, до складу яких варто включити представників власників землі та землекористувачів, посередницьких структур, професійних установ, органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій;
• Визначити обмеження мінімальних розмірів і конфігурації земельних ділянок зі складу сільськогосподарських угідь, зважаючи на ймовірність загроз парцеляції земель сільськогосподарського призначення;
• Передбачити особливі вимоги обороту меліорованих земель: слід встановити, що поділ земельних ділянок із розташованими на них меліоративними системами допускається за умови, якщо це негативно не вплине на ефективність використання меліорованих земель;
• Удосконалити порядок та систему ведення державного земельного кадастру й моніторингу земель з метою забезпечення сільськогосподарських землевласників і землекористувачів своєчасною інформацією про якісний стан земельних угідь;
• Стимулювати землекористувачів до раціонального використання та охорони земельних угідь завдяки наданню податкових і кредитних пільг особам, які здійснюють за власні кошти заходи із захисту земель і підвищення родючості ґрунтів; звільнення землекористувачів від плати за земельні ділянки, на яких ведуться роботи щодо поліпшення їх стану; компенсації сільськогосподарським товаровиробникам недоодержаної частки доходу внаслідок консервації деградованих, малопродуктивних і забруднених земель;
• Завершити роботи зі створення державного земельного кадастру та прийняти низку нормативно-правових актів, серед яких закони України: «Про державний земельний кадастр»; «Про державний земельний (іпотечний) банк»; «Про іпотеку землі»; «Про державну інвентаризацію земель»; «Про державну земельну службу»; «Про зонування земель»; «Про управління землями державної власності»; «Про державну підтримку збереження та відтворення родючості грунтів»; «Про економічне стимулювання раціонального використання земель сільськогосподарського призначення».



ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ВЛАСНИКУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ЧАСТКИ (ПАЮ)
Шановний власник земельної частки (паю)!

Земельна реформа в Україні дала змогу кожному члену сільськогосподарського підприємства та пенсіонеру з їх числа отримати власний земельний наділ.
Селяни тривалий час були позбавлені найголовнішого права - права розпоряджатися своєю власністю. Багато з них вже померли, так і не скориставшись економічними перевагами володіння землею.
Проте кожен власник земельної ділянки повинен мати право на власний розсуд розпоряджатися своєю землею. Для цього і впроваджувалася земельна реформа. Тому лише Вам, як землевласнику, вирішувати: чи продавати землю, чи здавати її в оренду або ж власноруч обробляти. Нині реформування земельних відносин в Україні - на фінішній прямій.
Що дасть запровадження ринку землі пересічному селянинові? Які вигоди від цього він зможе набути? На ці та інші запитання дає відповіді проект Закону України «Про ринок земель».
Чи зможе одна особа скупити всі землі на території району, області?
Ні, не зможе. Максимальні площі земель у власності однієї особи становитимуть для: Полісся - 1500 га, Лісостепу - 1750 га, Степу - 2100 га, Карпат - 900 га, Криму - 1100 гектарів, але, у будь-якому випадку, у власності однієї особи на всій території країни не зможе бути більше 2100 га сільськогосподарських земель.
Які переваги матимуть молоді спеціалісти та особи, котрі господарюють на землі, при купівлі сільськогосподарських земель?
Таким особам надається право купувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення з розстроченням платежу терміном на 5 років.
Чи зможуть банки скупити значні площі земель сільськогосподарського призначення?
Ні, не зможуть. Земельні ділянки, на які звертається стягнення по неповернутому кредиту, підлягають продажу на прилюдних торгах і не переходять у власність банку.
Чи зможуть скупити землю спекулянти для перепродажу?
Ні, не зможуть. Встановлюватимуться високі ставки державного мита при перепродажу сільськогосподарських земель, які унеможливлять спекулятивні оборудки із землею.
Яким чином власник зможе розпорядитися своєю ділянкою?
Власник земельної ділянки зможе самостійно господарювати на ній, здавати її в оренду, продавати, подарувати, передати у спадщину, надати в заставу банку для отримання кредиту тощо. Але поспішати з продажем земельної ділянки навряд чи варто, тому що з розвитком ринку землі її вартість, а також розмір орендної плати стрімко та постійно зростатимуть.
Якою повинна бути орендна плата за земельну частку (пай)?
Якщо натепер орендна плата за земельну частку (пай) становить у середньому 300-350 гривень за 1 гектар ріллі, то після запровадження ринку земель вона швидко зростатиме до 600-700 гривень і з розвитком ринкових відносин буде й надалі неухильно збільшуватися.
Чи зможуть іноземці набувати у власність землі сільськогосподарського призначення?
Ні, не зможуть. Вони матимуть право - лише орендувати землі сільськогосподарського призначення у громадян України. Юридичні особи також матимуть права на придбання сільськогосподарських земель, а тому ринок земель буде повністю закритий для капіталу іноземного походження.
Які правовстановлюючі документи повинен мати власник земельної ділянки, щоб вільно нею розпоряджатися?
Основним документом, що посвідчує право на землю, є державний акт на право власності на земельну ділянку. Цей документ дає право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.
Хто зможе набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва?
Набувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарською виробництва зможуть бути виключно: громадяни України, фермерські господарства, держава та органи місцевого самоврядування.

Всеукраїнська Громадська Організація «Спілка землевпорядників України».