Приміщення адміністрації Шепетівська районна державна адміністрація
Хмельницької області

30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул.Героїв Небесної Сотні, 47. E-mail: shepetivkarda@gmail.com
Герб Шепетівського району
Прапор Шепетівського району Контактні телефони: (038-40) 5-13-70, 5-13-60, 4-04-82, 5-11-60. Факс:5-12-58. E-mail: rda_shep@ukrpost.ua Прапор Шепетівського району
ПОВЕРНУТИСЬ НА ГОЛОВНУ

НОВИНИ


ЛЕЙКОЗ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

   Загальна інформація. Хронічна інфекційна хвороба, яка характеризується непластичною проліферацією клітин кровотворної та лімфоїдної тканин з появою в крові мало диференційованих клітин лімфоїдного та мієлоїдного ряду.
   Патогенез. Визначається взаємовідносинами вірусу і клітин. Вірус не руйнує клітину, а трансформує. Порушується нормальний процес проліферації та диференціації клітин кровотворної тканини. Різко збільшується кількість лейкоцитів в периферичному руслі. В різних органах утворюються пухлини, які змінюють структуру та функції вражених органів внаслідок атрофії специфічних клітин. Все це веде до розладу кровотворення, збільшенню кількості лейкоцитів.
   Симптоми. Інкубаційний період –2-6 років. В перебігу лейкозу виділяють передлейкозну, початкову, розвернуту і термінальну стадії хвороби. Передлейкозна стадія визначається з допомогою серологічних реакцій. На початковій стадії збільшується кількість лейкоцитів, підвищується процент лімфоцитів, появляються незрілі клітини, при розгорнутій формі ці зміни наростають, збільшуються в розмірі поверхневі та внутрішні лімфовузли. Проявляються різні специфічні і неспецифічні ознаки, і закінчується загибеллю тварин.
   Патологічні зміни. В залежності від форми і стадії лейкозу виявляють дифузну інфільтрацію в органах кровотворення, на серозних покровах, кишечнику, серці, печінці, нирках. По патоморфологічним ознакам лейкози поділяють на лімфо-, мієлолейкози, гемобластоз, лімфо-, ретикулосаркому, системний ретикульоз, лімфогранульоматоз.
   Діагноз. Встановлюють на підставі аналізу результатів епізоотологічного дослідження, клініко-гематологічних даних, патолого-анатомічних змін та гістологічного дослідження. Використовують РДП.
   Лікування. Не розроблене.
   Ветсанекспертиза. Молоко від хворих тварин утилізують, від здорових тварин з неблагополучних гуртів молоко пастеризують. М’ясо використовують в залежності від форми і стадії, як правило, м’ясо використовують після проварювання.

   Ветеринарно-санітарна оцінка молока.
   Молоко від серопозитивних з лейкозу тварин, яких утримують ізольовано від серонегативного гурту, пастеризують у господарстві при температурі не нижче 80 °С , після чого його можна використовувати для згодовування телятам або здавати на молокозавод. Молоко від корів серонегативного стада можна продавати молокопереробним підприємсвам без попередньої пастеризації.
   Молоко від корів з клінічними (гематологічними) ознаками лейкозу забороняється використовувати на харчові цілі та згодовувати тваринам. Таке молоко денатурують шляхом додавання до нього 5 %-го формальдегіду, креоліну або іншої дезінфікуючої речовини.
   Профілактика. Охорона господарств від заносу інфекції ззовні. В благополучних господарствах тварин після 2-річного віку досліджують серологічно на лейкоз. При встановленні діагнозу на господарство накладають обмеження, складають план оздоровлення і проводять регулярні серологічні дослідження всіх тварин старше 4-6 місячного віку через 30-45 днів. Реагуючих тварин ізолюють, при виявленні в них гематологічних змін – забивають на м’ясо. При невеликій кількості реагуючих дозволяється забивати цих тварин. Радикальним заходом ліквідації лейкозу є забій всіх тварин господарства і заміна здоровим поголів’ям.
   Лікування. РНК-вмісний онкогенний вірус типу С. Вірус лейкозу може довгий час знаходитись в клітині в частково або повністю зв’язаному стані з її геномом. В навколишньому середовищі вірус не стійкий.
   Епізоотологія. Найчастіше хворіє велика рогата худоба в 4-8-річному віці, але хворіють і більш молоді тварини. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, які виділяють збудник на самих ранніх стадіях захворювання. В виникненні захворювання мають значення гено- та фенотипічні фактори тварин, а також вплив факторів зовнішнього середовища. Основним фактором розповсюдження лейкозу є завіз тварин з неблагополучних господарств. Захворюваність в різних господарствах може коливатись від 3 до 75%.

    Комісарчук Ю.В.
    Головний спеціаліст Шепетівського РУ
    ГУ ДПСС в Хмельницькій область

08.10.2019