Приміщення адміністрації Шепетівська районна державна адміністрація
Хмельницької області

30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул.Героїв Небесної Сотні, 47.
E-mail: zagal@sheprda.gov.ua

Герб Шепетівського району
Прапор Шепетівського району Контактні телефони: (038-40) 4-03-18. Факс:4-03-17. E-mail: zagal@sheprda.gov.ua Прапор Шепетівського району
ПОВЕРНУТИСЬ НА ГОЛОВНУ

НОВИНИ


Інавгураційна промова Президента України Володимира Зеленського

   Дорогі українці!
   Після моєї перемоги на виборах мій шестирічний син сказав:
   «Та! По телевізору кажуть, що «Зеленський – Президент…»
   Виходить, що… я… теж Президент?!»
   І тоді це прозвучало як жарт, але згодом я зрозумів, що насправді це істина.
   Тому що кожен з нас Президент.
   Не 73 відсотки, які за мене голосували, а всі 100 відсотків українців.
   Це не моя, це наша спільна перемога.
   І це – наш спільний шанс. За який ми несемо спільну відповідальність.
   І щойно – не тільки я складав присягу. Кожен з нас поклав руку на Конституцію і кожен з нас присягнув на вірність Україні.

   Уявіть собі гучні заголовки: «Президент не платить податків», «Президент напідпитку промчав на червоне світло», «Президент потихеньку краде, бо «всі ж так роблять».
   Ви згодні, що це ганьба?
   Ось що я маю на увазі, коли кажу, що кожен з нас – Президент.
   Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за країну, яку ми залишимо своїм дітям.
   Кожен з нас, на своєму місці, зможе зробити все для розквіту України.

   Європейська країна починається з кожного.
   Ми обрали шлях до Європи, але Європа – не десь там. Європа ось тут (у голові – ред.). І коли вона буде ось тут – тоді вона з’явиться і ось тут – у всій Україні.

   І це – наша спільна мрія.
   Але у нас є і спільний біль.
   Кожен з нас загинув на Донбасі.
   Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас.
   І кожен з нас – переселенець.
   Ті, хто втратив власний дім… І ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши біль.
   І кожен з нас – заробітчанин.
   Ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині…
   Ті, хто в боротьбі із бідністю змушений втрачати власну гідність.

   Але ми все це подолаємо! Бо кожен з нас – українець.

   Ми всі українці: не існує більших чи менших, правильних чи неправильних.
   Від Ужгорода до Луганська. Від Чернігова до Сімферополя. У Львові, Харкові, Донецьку, у Дніпрі й в Одесі – ми українці.
   І ми маємо бути єдині. Адже тільки тоді – ми сильні.

   І сьогодні я звертаюсь до всіх українців у світі. Нас 65 мільйонів.
   Так, не дивуйтесь – нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля.
   Українці в Європі та Азії, у Північній та Південній Америці, в Австралії і в Африці. Я звертаюсь до всіх українців на планеті!

   Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну та успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство.
   Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому.
   Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, свої знання, досвід і ментальні цінності.

   Все це допоможе нам почати нову епоху.
   Скептики скажуть: це фантастика. Це неможливо.
   А може, це і є наша національна ідея? Об’єднавшись – зробити неможливе.
   Всупереч усьому!

   Згадайте збірну Ісландії з футболу на чемпіонаті Європи.
   Коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися й захищали честь своєї країни. І зробили це, хоча ніхто не вірив.

   І це наш шлях. Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами – в обороні рідної землі, японцями – у технологіях, швейцарцями – в умінні щасливо жити одне з одним, незважаючи на будь-які розбіжності.

   І наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі.
   Мене часто питали: а на що ви готові заради припинення вогню?
   Дивне запитання. А на що готові ви заради життя близьких вам людей?
   Можу запевнити – задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. І я точно не боюсь ухвалювати складні рішення, я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і якщо буде потрібно – я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наших територій.

   Історія – несправедлива річ.
   Не ми почали цю війну. Але нам цю війну закінчувати.
   І ми готові до діалогу. И я уверен, что прекрасным первым шагом для начала этого диалога станет возвращение всех украинских пленных.

   Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій.
   Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне.
   Бо неможливо втратити те, що й так наше.
   І Крим, і Донбас – це наша українська земля.
   Де ми втратили найголовніше. Це – люди.

   И сегодня мы должны возвращать их сознание. Вот что мы потеряли.
   За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Знали – они не чужие, они наши, они украинцы.
   И пусть кто угодно раздает хоть по 10 паспортов, это ничего не изменит. Украинец – это не в паспорте. Украинец – это вот здесь.

   І я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну – наших героїв, і україномовних, и «русскоговорящих».
   Там, на передовій, немає чвар і розбрату, там є сміливість і честь.
   І я хочу звернутися до наших захисників.

   Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які щодня віддають життя за країну. Я зроблю все, щоб ви відчували повагу. Це гідне, а головне, стабільне фінансове забезпечення, ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин.
   Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити ці стандарти.

   Безумовно, окрім війни, є ще багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принизливі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця.
   Це медицина, про покращення якої говорять здебільшого ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні.
   Це міфічні українські дороги, які будуються та ремонтуються тільки у чиїсь бурхливій уяві.

   Дозвольте мені процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом: «Уряд не вирішує наших проблем. Уряд і є нашою проблемою».

   І я не розумію наш уряд, який тільки розводить руками й каже: ми нічого не можемо зробити.

   Неправда. Можете.
   Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори!
   Зробіть це. І люди оцінять.
   Якісь у вас вибіркові оплески. Не всім подобається, що я кажу?
   Дарма, бо це кажу не я, а народ України.

   І моє обрання доводить – громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей.
   Можливостей «відкатів», «потоків», «дерибанів».

   Ми збудуємо країну інших можливостей.
   Де всі рівні перед законом, де є чесні та прозорі правила гри. Одні для всіх.
   А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу.
   І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень.
   Бо Президент – не ікона, не ідол, Президент – це не портрет.
   Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивиться в очі їм.

   Я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож…

   Шановні депутати!
   Ви призначили інавгурацію у понеділок, у робочий день.
   Я бачу в цьому один плюс – це значить, ви готові працювати.

   А тому прошу вас ухвалити:
   1. Закон про скасування депутатської недоторканності.
   2. Закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.
   3. Багатостраждальний Виборчий кодекс і зробити відкриті списки.

   А також. Прошу звільнити з посад:
   1. Голову Служби Безпеки України.
   2. Генерального Прокурора України.
   3. Міністра оборони України.

   Це геть не все, що ви можете зробити. Але для початку – достатньо.
   У вас буде два місяці. Ухваліть ці важливі закони та рішення.
   Повісьте усі медалі собі.
   Заробіть непогані бали на дострокові парламентські вибори.

   Я розпускаю Верховну Раду України 8-го скликання.

   Слава Україні!

   І наостанок. Дорогий народе!
   Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці усміхалися.
   Це була моя місія.
   Тепер я робитиму все, щоб українці принаймні більше не плакали.

20.05.2019